A pavilion curated by Anne Murray.
From Ukraine with Love
an online poetry exhibition as part of Versopolis Poetry Expo 2023
|
These poems are a collection from those who directly experienced a connection to the trauma of the war in Ukraine or who volunteered to help those escaping the war to various countries. Poems were accepted in English, Ukrainian, Russian, and Hungarian. The online exhibition opens as part of Versopolis Poetry Expo 2023 on January 31st, 2023. Thank you!!
|
We welcomed them with arms wide,
each day a new dawn, as innocence evaporated, a dew from the leaves not yet opened into Spring, was the frost that covered them, to bring...
Vanished dreams filtered through cigarettes and the acrid scent of burning flesh about them
their lives up in a cloud of...
hardened, exhausted, yet indomitable
their spirits wide as the eyes of a fox.
Wild and willful, cautious children's gazes emblazoned with hurt turned inwards
they arrived in thousands, hands clenched arms, grabbing at us as if from an impetuous sea of dreams drowning them.
They came in thousands on trains, by foot, exhausted and evaporated into their own sweat and tears, their quiet souls a reminder of the depth of emotion left to brew inside.
We welcomed them with arms wide,
but our own exhaustion took us in the tide,
the eddying pools of misery, of hope floating just out of reach, of perilous seas of humanity.
They came in thousands, on trains, through the pain of patience and misery, they waded through, stretched beyond their own known core, to a shore which beckoned through this sea of insecurity of an epic unsurety.
They came in thousands, and we welcomed them, some took a sense of pride in what was offered, while others complained as they rained upon us, the smell of fear awakening an unbearable congruity, an abject iniquity.
We wandered the streets, picking them up as dust and refuse along the way, their faces hollow with long journeys on platforms in train stations, endless hours of waiting until a pariah of bodies pressed into one car at a time, the train a snake pushing through perilous sirens and artillery.
We welcomed them with arms wide, filled with fear, ferrying them to the other side of darkness, to cold hallways, and warm coffee cups we brought them, a voluntary wave we pushed our way into the cyclone a calm stillness at its center, we were the epitome of safety, a sea of tranquility. But, we didn't know the way ourselves, our human frailties piled high as we searched for beds for them to reside for a moment or a month, unable to foresee the future through a fog of detritus and turmoil. We watched as the snake uncoiled a path across Europe, a toiling desperate web erratic and fragile connections linked and unlinked as the gaslit faculties of institutions hesitated and fumbled.
We watched and we were humbled by the gracious sighs of grateful beings passed through us as ghostly entities, ephemeral and prescient, kind and hesitant to take from us what we would offer...
Their hands and tears passed between us as naturally as cups of tea, and we shared in their disparity. They came in thousands...
from Ukraine
with love.
©Anne Murray
Budapest, Hungary, January 13, 2023
each day a new dawn, as innocence evaporated, a dew from the leaves not yet opened into Spring, was the frost that covered them, to bring...
Vanished dreams filtered through cigarettes and the acrid scent of burning flesh about them
their lives up in a cloud of...
hardened, exhausted, yet indomitable
their spirits wide as the eyes of a fox.
Wild and willful, cautious children's gazes emblazoned with hurt turned inwards
they arrived in thousands, hands clenched arms, grabbing at us as if from an impetuous sea of dreams drowning them.
They came in thousands on trains, by foot, exhausted and evaporated into their own sweat and tears, their quiet souls a reminder of the depth of emotion left to brew inside.
We welcomed them with arms wide,
but our own exhaustion took us in the tide,
the eddying pools of misery, of hope floating just out of reach, of perilous seas of humanity.
They came in thousands, on trains, through the pain of patience and misery, they waded through, stretched beyond their own known core, to a shore which beckoned through this sea of insecurity of an epic unsurety.
They came in thousands, and we welcomed them, some took a sense of pride in what was offered, while others complained as they rained upon us, the smell of fear awakening an unbearable congruity, an abject iniquity.
We wandered the streets, picking them up as dust and refuse along the way, their faces hollow with long journeys on platforms in train stations, endless hours of waiting until a pariah of bodies pressed into one car at a time, the train a snake pushing through perilous sirens and artillery.
We welcomed them with arms wide, filled with fear, ferrying them to the other side of darkness, to cold hallways, and warm coffee cups we brought them, a voluntary wave we pushed our way into the cyclone a calm stillness at its center, we were the epitome of safety, a sea of tranquility. But, we didn't know the way ourselves, our human frailties piled high as we searched for beds for them to reside for a moment or a month, unable to foresee the future through a fog of detritus and turmoil. We watched as the snake uncoiled a path across Europe, a toiling desperate web erratic and fragile connections linked and unlinked as the gaslit faculties of institutions hesitated and fumbled.
We watched and we were humbled by the gracious sighs of grateful beings passed through us as ghostly entities, ephemeral and prescient, kind and hesitant to take from us what we would offer...
Their hands and tears passed between us as naturally as cups of tea, and we shared in their disparity. They came in thousands...
from Ukraine
with love.
©Anne Murray
Budapest, Hungary, January 13, 2023
Remembering.
It’s 2 am and I can’t sleep again,
it’s just another sleepless night,
Interstellar song is played on repeat,
I’m just being here and out, literally and abstractly,
Thinking should I get over with the reality?
Shall I keep fighting for the better?
I’m remembering the peaceful life I had,
Turns out the happiness has always been there hiding in simple and tiny things,
Like peace, morning routine, sings of birds, falling leaves, tasty coffee, walks and small talks with friends until the alarming morning that tore it all up.
I’m remembering the morning when my phone couldn’t stop blowing up,
So I took it just to read a friend’s message
“Wake up, the war has begun”
I’m hardly remembering the mornings of following two weeks,
But I still remember every feeling that I felt,
Reading the news and seeing the videos,
Splashes of rage and anger, aching pain and living agony to the point that you don’t want to be there and feel it all at all,
Breaking my heart into thousand pieces and I’ll never find a way to glue it back.
I’m remembering that morning,
It’s now 3 am
Tomorrow there will be another morning, but one day there will be a better morning.
©Andrew
Lviv, Ukraine
It’s 2 am and I can’t sleep again,
it’s just another sleepless night,
Interstellar song is played on repeat,
I’m just being here and out, literally and abstractly,
Thinking should I get over with the reality?
Shall I keep fighting for the better?
I’m remembering the peaceful life I had,
Turns out the happiness has always been there hiding in simple and tiny things,
Like peace, morning routine, sings of birds, falling leaves, tasty coffee, walks and small talks with friends until the alarming morning that tore it all up.
I’m remembering the morning when my phone couldn’t stop blowing up,
So I took it just to read a friend’s message
“Wake up, the war has begun”
I’m hardly remembering the mornings of following two weeks,
But I still remember every feeling that I felt,
Reading the news and seeing the videos,
Splashes of rage and anger, aching pain and living agony to the point that you don’t want to be there and feel it all at all,
Breaking my heart into thousand pieces and I’ll never find a way to glue it back.
I’m remembering that morning,
It’s now 3 am
Tomorrow there will be another morning, but one day there will be a better morning.
©Andrew
Lviv, Ukraine
Christmas with a taste of sadness
A new moon was born,
he looks into the blue mirror,
spotted fireflies become signposts.
A new moon was born
long nights are harbingers of winter
the earth put on white tents,
everything is in white,
as if it were with grandmother's carpets.
Children's laughter and gifts of Nicholas,
somewhere in the memories of the worldly,
no hustle and bustle of people
and enemy warehouses are burning on the front lines,
red mushrooms erupt.
Frozen festive illumination
in bright pictures,
without laughter, in tears, in the confusion,
it's a mournful Christmas.
Cold drops of rain
Descending from the roof
the melting handfuls of snow.
Moaning and humming
echoes outside the window
the wind plays with the lonely poplar,
bends thin branches.
In the darkness of the apartment
confusion creeps
how is the Bakhmut city
my frontline friend?
Year of Darkness
A snowflake pinches the cheek,
the frost bites jokingly,
the fog is sliding on the ice.
As thunder tears apart a rocket supply,
the heart in pain, strangulation of the throat,
oh, that black fog covered the country.
There are thousands, tens of thousands of them.
Maybe hundreds of thousands
of worldly souls that flew to heaven,
from the sooty piles of smoke from the huts of towns and villages.
God, why such a punishment?
Find more of Vyacheslav Konoval's work here: https://allpoetry.com/Fair_Man
©Vyacheslav Konoval
Kyiv, Ukraine
A new moon was born,
he looks into the blue mirror,
spotted fireflies become signposts.
A new moon was born
long nights are harbingers of winter
the earth put on white tents,
everything is in white,
as if it were with grandmother's carpets.
Children's laughter and gifts of Nicholas,
somewhere in the memories of the worldly,
no hustle and bustle of people
and enemy warehouses are burning on the front lines,
red mushrooms erupt.
Frozen festive illumination
in bright pictures,
without laughter, in tears, in the confusion,
it's a mournful Christmas.
Cold drops of rain
Descending from the roof
the melting handfuls of snow.
Moaning and humming
echoes outside the window
the wind plays with the lonely poplar,
bends thin branches.
In the darkness of the apartment
confusion creeps
how is the Bakhmut city
my frontline friend?
Year of Darkness
A snowflake pinches the cheek,
the frost bites jokingly,
the fog is sliding on the ice.
As thunder tears apart a rocket supply,
the heart in pain, strangulation of the throat,
oh, that black fog covered the country.
There are thousands, tens of thousands of them.
Maybe hundreds of thousands
of worldly souls that flew to heaven,
from the sooty piles of smoke from the huts of towns and villages.
God, why such a punishment?
Find more of Vyacheslav Konoval's work here: https://allpoetry.com/Fair_Man
©Vyacheslav Konoval
Kyiv, Ukraine
Flutter By (All the Vitae Minds)
Imagine giving
When you don’t have to
And feeling bad
Because you don’t give more.
Imagine riding an illogical wave.
I have not chosen this word
Just because it rhymes
But because it’s so clear,
Bless us all;
Brave.
Never doubt;
Every second,
Every moment you’ve shared,
The butterfly knows all
Too well.
I would love to find words
That aren’t stupid as fuck,
But for real,
You all,
Have made heaven, from hell.
©Adam Cats
Budapest, Hungary
Imagine giving
When you don’t have to
And feeling bad
Because you don’t give more.
Imagine riding an illogical wave.
I have not chosen this word
Just because it rhymes
But because it’s so clear,
Bless us all;
Brave.
Never doubt;
Every second,
Every moment you’ve shared,
The butterfly knows all
Too well.
I would love to find words
That aren’t stupid as fuck,
But for real,
You all,
Have made heaven, from hell.
©Adam Cats
Budapest, Hungary
this morning
a negative
as i was sending via messenger a youtube link to a Hungarian
friend
something that woke me up with and reminded me of the
chats we recently had
she only some seconds before sent me a hyperlink to an
online poetry exhibition
i guess she thought, that as a poet I could maybe say
something
well i thought about the synchronization of thoughts
the modern tools the distance the lack the loss
i thought about what war means and there’s no winner
what if i don’t leave Budapest where I lived (as French) 15+
years
what if i don’t leave Budapest 6 months before it all begins
to go home for mental health issues and other reasons
what if i don’t leave Budapest and lose half a life behind me
to go home with 2 luggage only
for if i stay in Budapest I could help there’s this flat and a
sofa in it
for if I stay I’d also go to the frontier and volunteer
and again powerlessness and remorse and this usual guilt
and again the shame in me hesitated to compose
but if it’s my first poem in English, it’ll be a negative
the youtube link was the Chenrezig mantra about compassion
©Damien Bonneau
Fouesnant, France, January 14, 2023
a negative
as i was sending via messenger a youtube link to a Hungarian
friend
something that woke me up with and reminded me of the
chats we recently had
she only some seconds before sent me a hyperlink to an
online poetry exhibition
i guess she thought, that as a poet I could maybe say
something
well i thought about the synchronization of thoughts
the modern tools the distance the lack the loss
i thought about what war means and there’s no winner
what if i don’t leave Budapest where I lived (as French) 15+
years
what if i don’t leave Budapest 6 months before it all begins
to go home for mental health issues and other reasons
what if i don’t leave Budapest and lose half a life behind me
to go home with 2 luggage only
for if i stay in Budapest I could help there’s this flat and a
sofa in it
for if I stay I’d also go to the frontier and volunteer
and again powerlessness and remorse and this usual guilt
and again the shame in me hesitated to compose
but if it’s my first poem in English, it’ll be a negative
the youtube link was the Chenrezig mantra about compassion
©Damien Bonneau
Fouesnant, France, January 14, 2023
Все буде добре - ми промовляєм кожен день,
Нам треба тільки трохи почекати,
Не впасти духом,не зламатись,
А вірити,надіятись,не зупинятись...
Так ми, живемо вже майже рік,
Радіємо крізь сльози,сміємось крізь біль,
Хоч знаєм,що попереду найважче...
Хтось втратив найдорожчих у житті,
Багато є таких, хто загубив самого себе,
Це буде болісно і важко,але треба...
Відбудувати,відтворити мир в країні,
поміж людьми, всередині у себе,
І зі сльозами радості і відчаю в очах
" Ми вільні" - прокричати в мирне чисте небо!!
**** a translation into English here:
Everything will be fine - we say every day,
We just have to wait a little bit
Do not lose heart, do not break down,
And believe, hope, don't stop...
Yes, we have been living for almost a year,
We rejoice through tears, we laugh through pain,
Although we know that the most difficult is ahead...
Someone lost the most precious in life,
There are many who have lost themselves,
It will be painful and difficult, but it is necessary...
Rebuild, restore peace in the country,
between people, within oneself,
And with tears of joy and despair in his eyes
"We are free" - shout to the peaceful clear sky!!
©Дудар Руслан, Dudar Ruslan
Чернігів
Chernihiv, Ukraine
Нам треба тільки трохи почекати,
Не впасти духом,не зламатись,
А вірити,надіятись,не зупинятись...
Так ми, живемо вже майже рік,
Радіємо крізь сльози,сміємось крізь біль,
Хоч знаєм,що попереду найважче...
Хтось втратив найдорожчих у житті,
Багато є таких, хто загубив самого себе,
Це буде болісно і важко,але треба...
Відбудувати,відтворити мир в країні,
поміж людьми, всередині у себе,
І зі сльозами радості і відчаю в очах
" Ми вільні" - прокричати в мирне чисте небо!!
**** a translation into English here:
Everything will be fine - we say every day,
We just have to wait a little bit
Do not lose heart, do not break down,
And believe, hope, don't stop...
Yes, we have been living for almost a year,
We rejoice through tears, we laugh through pain,
Although we know that the most difficult is ahead...
Someone lost the most precious in life,
There are many who have lost themselves,
It will be painful and difficult, but it is necessary...
Rebuild, restore peace in the country,
between people, within oneself,
And with tears of joy and despair in his eyes
"We are free" - shout to the peaceful clear sky!!
©Дудар Руслан, Dudar Ruslan
Чернігів
Chernihiv, Ukraine
Манкуртам
Була така справа
Засівали поле з братом
Але прийшли радянські солдати
Відібрали жнива
Бо їм було більше потрібно
Бо на росії мають бути всі бідні
А як що маєш
То ти ворог радянського суспільства
Та маєш жити в Сибірі
Щоб не було повадно
Мати
Думати
Працювати на себе
Піклуватись про рідних
Бо все це є проіскі Заходу
Та спадщина Гітлера
Брати́ не маючи зброї
Та очевидного вибору
Разом із сім'ями
Зіслані до Далекого Сходу
У вагонах для звірів
Без води та їжі
Але вижили
Час минає
Влада міняється
Один брат їде
Другий залишається
Нові часи нові люди
Діти й онуки
Але імперські амбіції ті й самі
Нова навала
Така ж окупація
Тепер одні - манкурти
А інші - герої нації
Діди ті й самі
Але має значення вибір
Чи ти за рідних
Які вижили в тій окупації
У відчаї
Та хотіли помститись
Чи ти за владу
Яка їх поневічила
Що кормить байками про крижану стабільність
Та псевдосвятість бідності
*** English translation below
Mankurtam
There was such a case
Sowed the field with my brother
But the Soviet soldiers came
The harvest was taken away
Because they needed more
Because everyone in Russia should be poor
How are you?
Then you are an enemy of Soviet society
You must live in Siberia
So that it doesn't happen
Have
Think
Work for yourself
Take care of relatives
Because all these are the West's inventions
That is Hitler's legacy
Brothers without weapons
But the obvious choice
Together with families
Exiled to the Far East
In wagons for animals
Without water and food
But they survived
Time is passing
Power changes
One brother is going
The second remains
New times, new people
Children and grandchildren
But the imperial ambitions are the same
A new influx
The same occupation
Now there are only mankurts
And others are heroes of the nation
Grandfathers are the same
But the choice matters
Are you for relatives?
Who survived that occupation
In despair
But they wanted to take revenge
Are you for power?
Which humiliated them
What feeds fables about ice stability
That pseudo-sanctity of poverty
****
Колискова
Ніжна й сильна
дай-лю-лі-лю
Ворог ляже у сиру землю
Українська ніч
ой-лю-лі
До запашної землі
Місяць в небі
гай-лю
Прийме чорнозем будь-які гріхи
Вільні
Місяць
Небо
Поле
Ліси
Гори
Море
Води
Роси
Землі
Вільний народ України
Люблю
*** English translation below
Lullaby
Tender and strong
give-me-me-me
The enemy will lie in the wet ground
Ukrainian night
oh-lu-li
To the fragrant land
The moon in the sky
bye
Black earth will accept any sins
free
Month
Sky
Field
Forests
Mountains
Sea
water
dew
Earth
Free people of Ukraine
I love
***
О соучастии
"Всё будет хорошо!"
Простой русский от Владивостока до Сочи
Скажет это вам в любое время дня и ночи.
Они верят в лучшее,
Верят в хорошее,
Кто с милой улыбкой,
А кто и с кровавым хохотом.
Влажные от гноя рубли в кармане
Вперемежку с потрохами
Детей из Бучи и стариков из Чернигова,
Забитые мясом двухсотых морги и могильники.
Не страшны санкции,
Когда можно устроить Земной апокалипсис.
Все будет хорошо!
Если занять глаза телевизором
Да вдавить кулаки в глазницы
Так чтоб мозговая ткань через уши вылезла,
Чтоб не слышать крики от бомбежек и диких пыток,
То геноцид - не так уж страшно,
Нужно просто верить в руководство и армию,
В то, что всё делают правильно.
На крайняк - отсидеться заочно
Всё не так однозначно,
Виноваты все стороны,
Если что, потом можно отречься
От преступлений отечества.
Тогда никто не заметит
Соучастия
В преступлении
Против всего человечества.
И продолжать верить
Покорно
В чудо,
Что всё хорошо будет...
*** English translation below
About complicity
"Everything will be fine!"
Simple Russian from Vladivostok to Sochi
He will tell you this at any time of the day or night.
They believe in the best
They believe in good things,
Someone with a sweet smile
And who is with bloody laughter.
Rubles wet from manure in the pocket
Interspersed with giblets
Children from Bucha and old men from Chernihiv,
Two hundred morgues and burial grounds filled with meat.
Not terrible sanctions,
When it is possible to arrange an Earthly apocalypse.
Everything will be fine!
If you watch TV
Let him press his fists into the eye sockets
So that the brain tissue came out through the ears,
So that they do not hear the screams of bombings and wild tortures,
Genocide is not so terrible,
You just need to believe in the leadership and the army,
That everything is done correctly.
At the extreme - sit out in absentia
Everything is not so clear,
All sides are to blame
If so, then you can renounce
This is the criminal of the fatherland.
Then no one will notice
Participation
In crime
Against all humanity.
And continue to believe
Submissively
In a miracle
That everything will be fine...
Rhyme of a tyranny
Addicted of crime?
Just blame the victim.
Use false empathy as a weapon
And no one will blame you,
The propaganda will tell you
All you need to know,
Just turn theirs TV on.
The recipe worked for centuries:
Inquisitions, jews,
Kulaks, foreign agents,
Slaves, migrants, Ukrainians.
It's your leader who decides who's an enemy
You're just an observer,
You must think of your family only.
All your wishes,
your rights
are secondary.
©Dmytro Shevtsov
Luhanska oblast
Kharkiv
Kyiv
Ukraine
Була така справа
Засівали поле з братом
Але прийшли радянські солдати
Відібрали жнива
Бо їм було більше потрібно
Бо на росії мають бути всі бідні
А як що маєш
То ти ворог радянського суспільства
Та маєш жити в Сибірі
Щоб не було повадно
Мати
Думати
Працювати на себе
Піклуватись про рідних
Бо все це є проіскі Заходу
Та спадщина Гітлера
Брати́ не маючи зброї
Та очевидного вибору
Разом із сім'ями
Зіслані до Далекого Сходу
У вагонах для звірів
Без води та їжі
Але вижили
Час минає
Влада міняється
Один брат їде
Другий залишається
Нові часи нові люди
Діти й онуки
Але імперські амбіції ті й самі
Нова навала
Така ж окупація
Тепер одні - манкурти
А інші - герої нації
Діди ті й самі
Але має значення вибір
Чи ти за рідних
Які вижили в тій окупації
У відчаї
Та хотіли помститись
Чи ти за владу
Яка їх поневічила
Що кормить байками про крижану стабільність
Та псевдосвятість бідності
*** English translation below
Mankurtam
There was such a case
Sowed the field with my brother
But the Soviet soldiers came
The harvest was taken away
Because they needed more
Because everyone in Russia should be poor
How are you?
Then you are an enemy of Soviet society
You must live in Siberia
So that it doesn't happen
Have
Think
Work for yourself
Take care of relatives
Because all these are the West's inventions
That is Hitler's legacy
Brothers without weapons
But the obvious choice
Together with families
Exiled to the Far East
In wagons for animals
Without water and food
But they survived
Time is passing
Power changes
One brother is going
The second remains
New times, new people
Children and grandchildren
But the imperial ambitions are the same
A new influx
The same occupation
Now there are only mankurts
And others are heroes of the nation
Grandfathers are the same
But the choice matters
Are you for relatives?
Who survived that occupation
In despair
But they wanted to take revenge
Are you for power?
Which humiliated them
What feeds fables about ice stability
That pseudo-sanctity of poverty
****
Колискова
Ніжна й сильна
дай-лю-лі-лю
Ворог ляже у сиру землю
Українська ніч
ой-лю-лі
До запашної землі
Місяць в небі
гай-лю
Прийме чорнозем будь-які гріхи
Вільні
Місяць
Небо
Поле
Ліси
Гори
Море
Води
Роси
Землі
Вільний народ України
Люблю
*** English translation below
Lullaby
Tender and strong
give-me-me-me
The enemy will lie in the wet ground
Ukrainian night
oh-lu-li
To the fragrant land
The moon in the sky
bye
Black earth will accept any sins
free
Month
Sky
Field
Forests
Mountains
Sea
water
dew
Earth
Free people of Ukraine
I love
***
О соучастии
"Всё будет хорошо!"
Простой русский от Владивостока до Сочи
Скажет это вам в любое время дня и ночи.
Они верят в лучшее,
Верят в хорошее,
Кто с милой улыбкой,
А кто и с кровавым хохотом.
Влажные от гноя рубли в кармане
Вперемежку с потрохами
Детей из Бучи и стариков из Чернигова,
Забитые мясом двухсотых морги и могильники.
Не страшны санкции,
Когда можно устроить Земной апокалипсис.
Все будет хорошо!
Если занять глаза телевизором
Да вдавить кулаки в глазницы
Так чтоб мозговая ткань через уши вылезла,
Чтоб не слышать крики от бомбежек и диких пыток,
То геноцид - не так уж страшно,
Нужно просто верить в руководство и армию,
В то, что всё делают правильно.
На крайняк - отсидеться заочно
Всё не так однозначно,
Виноваты все стороны,
Если что, потом можно отречься
От преступлений отечества.
Тогда никто не заметит
Соучастия
В преступлении
Против всего человечества.
И продолжать верить
Покорно
В чудо,
Что всё хорошо будет...
*** English translation below
About complicity
"Everything will be fine!"
Simple Russian from Vladivostok to Sochi
He will tell you this at any time of the day or night.
They believe in the best
They believe in good things,
Someone with a sweet smile
And who is with bloody laughter.
Rubles wet from manure in the pocket
Interspersed with giblets
Children from Bucha and old men from Chernihiv,
Two hundred morgues and burial grounds filled with meat.
Not terrible sanctions,
When it is possible to arrange an Earthly apocalypse.
Everything will be fine!
If you watch TV
Let him press his fists into the eye sockets
So that the brain tissue came out through the ears,
So that they do not hear the screams of bombings and wild tortures,
Genocide is not so terrible,
You just need to believe in the leadership and the army,
That everything is done correctly.
At the extreme - sit out in absentia
Everything is not so clear,
All sides are to blame
If so, then you can renounce
This is the criminal of the fatherland.
Then no one will notice
Participation
In crime
Against all humanity.
And continue to believe
Submissively
In a miracle
That everything will be fine...
Rhyme of a tyranny
Addicted of crime?
Just blame the victim.
Use false empathy as a weapon
And no one will blame you,
The propaganda will tell you
All you need to know,
Just turn theirs TV on.
The recipe worked for centuries:
Inquisitions, jews,
Kulaks, foreign agents,
Slaves, migrants, Ukrainians.
It's your leader who decides who's an enemy
You're just an observer,
You must think of your family only.
All your wishes,
your rights
are secondary.
©Dmytro Shevtsov
Luhanska oblast
Kharkiv
Kyiv
Ukraine
Одна лиш мить, мій друже,
Уже лиш мить...
І ми розірвемо неволі коло -
Й одразу буря в небі прогримить.
Ще заспіваєм разом в один голос,
Як у забуті часи, що були колись!
Нам стане ритмом гуркіт грому,
Який лунатиме усюди поміж хмар!
Ми знайдемо людей, мені відомо,
Яких життя зреклося й небуття.
Напевно, навіть Богу не знайомо
Такої зради запах - через каяття!
Одна лиш мить, мій друже!
Вже не довго!
Негода й ця мине, -
Лиш кліпне око!
*** English translation below
Just a moment, my friend!
Just a moment...
And we will break the circle of captivity -
A storm will thunder in the sky immediately.
And we will sing together in one voice
Of these times abandoned,
which were once our own choice!
The rumble of thunder becomes our rhythm,
Rising above the clouds we are driven!
Each person emerging here
between reality and that we know exists unseen.
Perhaps even God himself never felt such betrayal,
but for regret itself to what has been!
One moment only, my friend!
Not longer, nor any more!
This storm will pass and end, -
In just one blink of an eye!
© Andriy Kroyer
Uzhhorod, Ukraine
Уже лиш мить...
І ми розірвемо неволі коло -
Й одразу буря в небі прогримить.
Ще заспіваєм разом в один голос,
Як у забуті часи, що були колись!
Нам стане ритмом гуркіт грому,
Який лунатиме усюди поміж хмар!
Ми знайдемо людей, мені відомо,
Яких життя зреклося й небуття.
Напевно, навіть Богу не знайомо
Такої зради запах - через каяття!
Одна лиш мить, мій друже!
Вже не довго!
Негода й ця мине, -
Лиш кліпне око!
*** English translation below
Just a moment, my friend!
Just a moment...
And we will break the circle of captivity -
A storm will thunder in the sky immediately.
And we will sing together in one voice
Of these times abandoned,
which were once our own choice!
The rumble of thunder becomes our rhythm,
Rising above the clouds we are driven!
Each person emerging here
between reality and that we know exists unseen.
Perhaps even God himself never felt such betrayal,
but for regret itself to what has been!
One moment only, my friend!
Not longer, nor any more!
This storm will pass and end, -
In just one blink of an eye!
© Andriy Kroyer
Uzhhorod, Ukraine
Від початку війни
Від початку війни я була щасливою як ніколи
Чи це не гріх бути щасливою, коли навколо смерть?
Я пригадую день коли мій руммейт сказав “нас бомблять”
В мене досі перед очима обличчя скаженого імператора
Який оголосив що мене не існує
Ні мене ні моєї країни ні моєї культури ні моєї мови
Я не маю існувати бо я люблю свою землю
А не пішов би їх корабель одразу на дно
Від початку війни я була закохана як ніколи
Хіба право любити – не те за що ми боремось?
Історія цих земель робить інше коло
Начебто вічного танку тьми і світла
Тиранії проти свободи, демонів проти янголів
Я б залюбки вивчала види секс іграшок
Натомість щоб знати різницю типів ракет
Якими грається імператор вбиваючи дітей
Від початку війни я була сильною як ніколи
Чи не зобов`язок бути сильною, коли чуєш вибухи ракет?
Я пригадую як почула біль землі яку вдарили в живіт
В ту ніч коли всередині мене взлітала інша ракета
В мене тепер більше сивого волосся
І очі стали тримати більше води
Але мене не змила ця ударна хвиля
Я здається навчилася тримати штурвал
*** English translation below
Since the beginning of the war
Since the beginning of the war, I have been happier than ever
Isn't it a sin to be happy when death is around?
I remember the day when my roommate said "they are bombing us"
I still have before my eyes the face of the mad emperor
Who announced that I don’t exist
Neither me, nor my country, neither my culture, nor my language
I should not exist because I love my land
Otherwise, their ship would have sunk immediately
Since the beginning of the war, I have been in love more than ever
Isn't the right to love what we are fighting for?
The history of these lands makes another circle
Like an eternal dance of darkness and light
Tyranny versus freedom, demons versus angels
I would love to study the types of sex toys
Instead of knowing the difference between types of rockets
Which the emperor uses to play at killing children
Since the beginning of the war, I have been stronger than ever
Isn't it a duty to be strong when you hear rocket explosions?
I remember how I felt the pain of the earth which was hit in the stomach
That night when another rocket took off inside me
I have more gray hair these days
And my eyes begin to hold more water
But I was not washed away by this shock wave
I think I learned to hold the wheel
Чи може перекотиполе сумувати за домом?
Чи може перекотиполе сумувати за домом?
Я рухаюсь за напрямом вітру, переважно на захід
The west is the best, стверджував Моррісон
Втім тепло європейських міст нагадує мені тепло оранжерей
Штучний клімат, аби рослинам було спокійно рости
Висловлювати себе і квітнути буйно
Моя дитяча посмішка застигла десь на териконі Донбасу
Там росли здебільшого тополі і абрикоси
Разом з пухом тополь загубились нитки історії
Разом з абрикосовим джемом проковтнулася кісточка
Чи ти знав що угорське вино майже як закарпатське
Але ми не розбавляємо досвід водою
А ще вони побудували стіну
На відміну нас, які не встигли
Чи ти знав що німці вміють бути разом
Щоб вирощувати овочі і фрукти
Але вони більш не співають своїх народних пісень
І не друкують книжок традиційним шрифтом
Чи ти знав що латвійські ліси
Це запорука гарної старості
Адже ніколи не знаєш майбутнього
Якщо сусід тільки повернувся з тюрми
Чи ти знав що австрійські вулиці тісні
Від дорогих блискучих машин
Водії яких зовсім не хочуть
Щоб їхні діти грались в війну
Чи ти знав що ірландські каміння
Можуть навчати життя
Що сонце буває цінніше за золото
І олені раптом стають близькими
Чи може перекотиполе сумувати за домом?
Я збирала коріння різних рослин
Намагалась зберегти їхні тіні від сонця
Але здається мої коріння лишились на перехресті доріг
Там де ллється кров що може оживити Європу
Там де не стихає тривожний гул
Там де кожен став на тропу війни
Щоб захистити дім за яким сумувати
Щоб садити квіти і абрикоси
І тримати нитки історії
Чи ти знав, що перекотиполе може сумувати за домом?
*** English translation below
Can a tumbleweed be homesick?
Can a tumbleweed be homesick?
I am moving with the wind, mostly to the west
"The west is the best", Morrison claimed
However, the warmth of European cities reminds me of all the orangeries' warmth
An artificial climate, so that the plants could grow calmly
Express themselves and bloom wildly
My childish smile froze somewhere on the slag heap of Donbas
Mostly poplars and apricots grew there
The threads of history were lost together with the fluff of the poplars
A stone was swallowed along with the apricot jam
Did you know that Hungarian wine is almost like Transcarpathian wine?
Although we don't dilute the experience with water
And they have built a wall
Unlike us, who did not make it in time
Did you know that Germans know how to be together?
To grow vegetables and fruits
But they no longer sing their folk songs
And they don't print books in traditional font
Did you know that Latvian forests
Are a guarantee of good old age
After all, you never know the future
If your neighbor has just came back from prison
Did you know that Austrian streets are narrow
From expensive shiny cars
Whose drivers don't want at all
To see their children playing war
Did you know that Irish stones
Can teach you life
That the sun is more valuable than gold
And the deer suddenly comes closer
Can a tumbleweed be homesick?
I collected the roots of various plants
Was trying to keep their shadows from the sun
But it seems that my roots remained at the crossroads
There where there is blood that can revive Europe
There where the anxious hum doesn't subside
Where everyone has stepped on the warpath
To protect a home to miss it
To plant flowers and apricots
And keep the threads of history
Did you know that a tumbleweed can get homesick?
Це моя земля
Це моя земля
Це моя
Я з тебе прийшла
І до тебе прийду, собою огорну
Від піску світлого на півночі
Що втікає крізь пальці
Нагадує: все минає
То може і біль мій пройде
До чорнозьому родючого на сході
Що чорний як мої зіниці
Крізь які дивиться на світ душа
Нагадує: вона тут завжди була
Я туди покладу зернятко
Сльозами на півдні орошу
Піснями заколисаю
Зверху поглажу як котика
Блукатиму стежками заходу
По оксамитових пагорбах
Це моя земля
Це моя
*** English translation below
This is my land
This is my land
This is my
I came from you
And I will come to you, I will wrap you by myself
From the light sand in the north
That runs through my fingers
Reminds me: everything passes
So maybe my pain will go away as well
To the fertile black soil in the east
That is as black as my pupils
Through which my soul looks at the world
Reminds me: she has always been here
I will put a seed there
I water the south with tears
I lull you to sleep with songs
I'll pet you like a cat from above
I will walk around the trails of the west
On the velvet hills
This is my land
This is my
© Alexandra Krolikowska
Donetsk
Sevastopol
Slavutych
Kyiv
Ukraine
Від початку війни я була щасливою як ніколи
Чи це не гріх бути щасливою, коли навколо смерть?
Я пригадую день коли мій руммейт сказав “нас бомблять”
В мене досі перед очима обличчя скаженого імператора
Який оголосив що мене не існує
Ні мене ні моєї країни ні моєї культури ні моєї мови
Я не маю існувати бо я люблю свою землю
А не пішов би їх корабель одразу на дно
Від початку війни я була закохана як ніколи
Хіба право любити – не те за що ми боремось?
Історія цих земель робить інше коло
Начебто вічного танку тьми і світла
Тиранії проти свободи, демонів проти янголів
Я б залюбки вивчала види секс іграшок
Натомість щоб знати різницю типів ракет
Якими грається імператор вбиваючи дітей
Від початку війни я була сильною як ніколи
Чи не зобов`язок бути сильною, коли чуєш вибухи ракет?
Я пригадую як почула біль землі яку вдарили в живіт
В ту ніч коли всередині мене взлітала інша ракета
В мене тепер більше сивого волосся
І очі стали тримати більше води
Але мене не змила ця ударна хвиля
Я здається навчилася тримати штурвал
*** English translation below
Since the beginning of the war
Since the beginning of the war, I have been happier than ever
Isn't it a sin to be happy when death is around?
I remember the day when my roommate said "they are bombing us"
I still have before my eyes the face of the mad emperor
Who announced that I don’t exist
Neither me, nor my country, neither my culture, nor my language
I should not exist because I love my land
Otherwise, their ship would have sunk immediately
Since the beginning of the war, I have been in love more than ever
Isn't the right to love what we are fighting for?
The history of these lands makes another circle
Like an eternal dance of darkness and light
Tyranny versus freedom, demons versus angels
I would love to study the types of sex toys
Instead of knowing the difference between types of rockets
Which the emperor uses to play at killing children
Since the beginning of the war, I have been stronger than ever
Isn't it a duty to be strong when you hear rocket explosions?
I remember how I felt the pain of the earth which was hit in the stomach
That night when another rocket took off inside me
I have more gray hair these days
And my eyes begin to hold more water
But I was not washed away by this shock wave
I think I learned to hold the wheel
Чи може перекотиполе сумувати за домом?
Чи може перекотиполе сумувати за домом?
Я рухаюсь за напрямом вітру, переважно на захід
The west is the best, стверджував Моррісон
Втім тепло європейських міст нагадує мені тепло оранжерей
Штучний клімат, аби рослинам було спокійно рости
Висловлювати себе і квітнути буйно
Моя дитяча посмішка застигла десь на териконі Донбасу
Там росли здебільшого тополі і абрикоси
Разом з пухом тополь загубились нитки історії
Разом з абрикосовим джемом проковтнулася кісточка
Чи ти знав що угорське вино майже як закарпатське
Але ми не розбавляємо досвід водою
А ще вони побудували стіну
На відміну нас, які не встигли
Чи ти знав що німці вміють бути разом
Щоб вирощувати овочі і фрукти
Але вони більш не співають своїх народних пісень
І не друкують книжок традиційним шрифтом
Чи ти знав що латвійські ліси
Це запорука гарної старості
Адже ніколи не знаєш майбутнього
Якщо сусід тільки повернувся з тюрми
Чи ти знав що австрійські вулиці тісні
Від дорогих блискучих машин
Водії яких зовсім не хочуть
Щоб їхні діти грались в війну
Чи ти знав що ірландські каміння
Можуть навчати життя
Що сонце буває цінніше за золото
І олені раптом стають близькими
Чи може перекотиполе сумувати за домом?
Я збирала коріння різних рослин
Намагалась зберегти їхні тіні від сонця
Але здається мої коріння лишились на перехресті доріг
Там де ллється кров що може оживити Європу
Там де не стихає тривожний гул
Там де кожен став на тропу війни
Щоб захистити дім за яким сумувати
Щоб садити квіти і абрикоси
І тримати нитки історії
Чи ти знав, що перекотиполе може сумувати за домом?
*** English translation below
Can a tumbleweed be homesick?
Can a tumbleweed be homesick?
I am moving with the wind, mostly to the west
"The west is the best", Morrison claimed
However, the warmth of European cities reminds me of all the orangeries' warmth
An artificial climate, so that the plants could grow calmly
Express themselves and bloom wildly
My childish smile froze somewhere on the slag heap of Donbas
Mostly poplars and apricots grew there
The threads of history were lost together with the fluff of the poplars
A stone was swallowed along with the apricot jam
Did you know that Hungarian wine is almost like Transcarpathian wine?
Although we don't dilute the experience with water
And they have built a wall
Unlike us, who did not make it in time
Did you know that Germans know how to be together?
To grow vegetables and fruits
But they no longer sing their folk songs
And they don't print books in traditional font
Did you know that Latvian forests
Are a guarantee of good old age
After all, you never know the future
If your neighbor has just came back from prison
Did you know that Austrian streets are narrow
From expensive shiny cars
Whose drivers don't want at all
To see their children playing war
Did you know that Irish stones
Can teach you life
That the sun is more valuable than gold
And the deer suddenly comes closer
Can a tumbleweed be homesick?
I collected the roots of various plants
Was trying to keep their shadows from the sun
But it seems that my roots remained at the crossroads
There where there is blood that can revive Europe
There where the anxious hum doesn't subside
Where everyone has stepped on the warpath
To protect a home to miss it
To plant flowers and apricots
And keep the threads of history
Did you know that a tumbleweed can get homesick?
Це моя земля
Це моя земля
Це моя
Я з тебе прийшла
І до тебе прийду, собою огорну
Від піску світлого на півночі
Що втікає крізь пальці
Нагадує: все минає
То може і біль мій пройде
До чорнозьому родючого на сході
Що чорний як мої зіниці
Крізь які дивиться на світ душа
Нагадує: вона тут завжди була
Я туди покладу зернятко
Сльозами на півдні орошу
Піснями заколисаю
Зверху поглажу як котика
Блукатиму стежками заходу
По оксамитових пагорбах
Це моя земля
Це моя
*** English translation below
This is my land
This is my land
This is my
I came from you
And I will come to you, I will wrap you by myself
From the light sand in the north
That runs through my fingers
Reminds me: everything passes
So maybe my pain will go away as well
To the fertile black soil in the east
That is as black as my pupils
Through which my soul looks at the world
Reminds me: she has always been here
I will put a seed there
I water the south with tears
I lull you to sleep with songs
I'll pet you like a cat from above
I will walk around the trails of the west
On the velvet hills
This is my land
This is my
© Alexandra Krolikowska
Donetsk
Sevastopol
Slavutych
Kyiv
Ukraine
Леся Синиченко
Lesia Synychenko
Мій щоденник війни з Росією
My Diary of the war with Russia
Нові звички
Накривати вуха ковдрою,
щоб ніколи не чути того,
що відбувається
навколо.
Обіймати себе
руками
хрест на хрест,
підтягати коліна до грудей
і лише тоді
засинати.
Прокидатися
посеред тихої
литовської ночі
від гострих ребер
дерев'яної лави
на якій спала
в чернігівському
бомбосховищі
New Habits
Covering your ears with a blanket
to hear nothing of
what is happening
around you.
Hugging yourself
with your arms
like a cross,
your knees pulled up to your chest,
and only then
falling asleep.
Waking up
in the middle of a quiet
Lithuanian night,
awoken by the pointed ribs
of a wooden bench
where you slept
in a Chernihiv
bomb shelter.
***
Половина тіла жива
А половина-мертва.
Одна
Ходить
Ворушиться
Фарбує губи червоною помадою,
А друга
Ще там,
Під 3 школою
У підвалі.
One half of the body is alive.
The other half is dead.
The first one
walks,
moves around,
puts on a red lipstick.
The second one
is still there --
in a basement
under School No.3.
***
У моїх снах
літаки падають і
розбиваються поруч зі мною
у сквері Богдана Хмельницького.
У моїх снах
якісь люди просять,
настійливо вимагають
говорити правду:
«Це спецоперація
І ви мусите розповісти все».
У моїх снах незатишно і небезпечно
Тому я стискаю кулаки
І прокидаюсь від болю в долонях.
І лише, коли до моїх снів приходить великий рудий собака,
я сплю спокійно.
In my dreams,
airplanes fall
and crash next to me
in Bohdan Khmelnytskyi square.
In my dreams,
strangers ask me,
in demanding voices,
to tell the truth:
“It’s a special operation,
and you must tell everything.”
My dreams feel uncomfortable and threatening.
So, I clench my fists,
and the pain in my palms stirs me awake.
I sleep peacefully
only when a large ginger dog comes into my dreams.
***
Колись ти була жінкою.
Ти любила любити.
Ти хотіла, щоб тебе обіймали і пестили.
А зараз ти лише
Камінь.
Зі стисненими губами
Зі стиснутими кулаками.
Просто тінь
Від себе колишньої.
Від тієї чаєчки.
Тінь її крила.
You were a woman once.
You loved to love.
You wanted to be held and caressed.
But now you are
a rock.
With your lips tight.
With your fists clenched.
Just a shadow
of your former self.
Of that seagull.
A shadow of its wing.
Звуки та шорохи
На прогулянці в лісі я чую звуки пострілів.
Зовсім близько
Майже поруч зі мною.
Я завмираю.
Ліве плече починає пульсувати.
Цю дзвінку кананаду
Я чую не вперше.
Минулого разу я негайно повернулась «додому»
В теплий затишок звуконепроникних стін та не виходила довго.
Сьогодні вперто іду далі
Назустріч своєму страхові.
Ліс закінчується і я бачу двох чоловіків нагорі найближчого будинку.
Вони стукають по металевих пластинах спеціальними молоточками.
Вони молоді та веселі.
Життя триває
І в Birelių Sodų
мабуть всі мешканці
вирішили
замінити дахи цієї весни.
Sounds and rustles
I hear shots when walking in the woods.
Very close.
Almost next to me.
I freeze in my tracks.
My left shoulder starts pulsating.
It’s not the first time
that I hear this rumbling cannonade.
Last time, I hurried back ‘home,’
into a warm comfort of soundproof walls,
and I did not go out for a while.
Today, I press ahead
toward my fear.
The forest ends, and I see two men on the roof of the nearest house.
They’re tapping on metal plates with special little hammers.
Young and cheerful.
Life goes on.
It seems like everyone
in Birelių Sodų
decided
to replace their roofs this spring.
Настрій
Артему (другу, який помер)
Хочеться лежати
Згаслим камінчиком
На дні найглибшого океану
Над тобою хвилі і течії
Над тобою кораблі та мартини
Над тобою війна.
А ти лежиш згорнувшись у вузлик
Підібгав ніжки під себе
І тихенько посміхаєшся
Бо вже все пройшло.
The Mood
To Artyom (a friend who died)
You want to lie down
As a small stone, extinguished
On the floor of the deepest ocean
Above you are waves and currents
Above you are ships and seagulls
Above you is war.
And you are cozily curled up
And smiling quietly
Because everything has already passed.
Translated from the Ukrainian by Elena Marinicheva
***
Я завжди мріяла про годівницю для пташок на моєму вікні.
Дерев‘яну, щоб розмалювати гуашевими фарбами з клеєм ПВА.
Спочатку не підходили вікна
На нове пластикове було важко зачепити мотузку.
Потім
Одну з годівничок зламав вітер,
Другу
Розтрощив сусідський хлопчисько,
А третя
Зникла разом з усім будинком.
Де тепер взимку їстимуть птахи?
***
I have always dreamed of a bird feeder on a window ledge.
A wooden one so I could paint on it with gouache and white glue.
At first, the windows did not fit.
It was hard to secure a rope on a new plastic window.
Then
the wind broke one of the feeders.
The neighbor’s kid
smashed the second one.
And the third feeder
vanished along with the entire house.
Where would birds get their food in winter?
©Lesia Synychenko
All poems are translated from the Ukrainian by Hanna Leliv
Lesia Synychenko
Мій щоденник війни з Росією
My Diary of the war with Russia
Нові звички
Накривати вуха ковдрою,
щоб ніколи не чути того,
що відбувається
навколо.
Обіймати себе
руками
хрест на хрест,
підтягати коліна до грудей
і лише тоді
засинати.
Прокидатися
посеред тихої
литовської ночі
від гострих ребер
дерев'яної лави
на якій спала
в чернігівському
бомбосховищі
New Habits
Covering your ears with a blanket
to hear nothing of
what is happening
around you.
Hugging yourself
with your arms
like a cross,
your knees pulled up to your chest,
and only then
falling asleep.
Waking up
in the middle of a quiet
Lithuanian night,
awoken by the pointed ribs
of a wooden bench
where you slept
in a Chernihiv
bomb shelter.
***
Половина тіла жива
А половина-мертва.
Одна
Ходить
Ворушиться
Фарбує губи червоною помадою,
А друга
Ще там,
Під 3 школою
У підвалі.
One half of the body is alive.
The other half is dead.
The first one
walks,
moves around,
puts on a red lipstick.
The second one
is still there --
in a basement
under School No.3.
***
У моїх снах
літаки падають і
розбиваються поруч зі мною
у сквері Богдана Хмельницького.
У моїх снах
якісь люди просять,
настійливо вимагають
говорити правду:
«Це спецоперація
І ви мусите розповісти все».
У моїх снах незатишно і небезпечно
Тому я стискаю кулаки
І прокидаюсь від болю в долонях.
І лише, коли до моїх снів приходить великий рудий собака,
я сплю спокійно.
In my dreams,
airplanes fall
and crash next to me
in Bohdan Khmelnytskyi square.
In my dreams,
strangers ask me,
in demanding voices,
to tell the truth:
“It’s a special operation,
and you must tell everything.”
My dreams feel uncomfortable and threatening.
So, I clench my fists,
and the pain in my palms stirs me awake.
I sleep peacefully
only when a large ginger dog comes into my dreams.
***
Колись ти була жінкою.
Ти любила любити.
Ти хотіла, щоб тебе обіймали і пестили.
А зараз ти лише
Камінь.
Зі стисненими губами
Зі стиснутими кулаками.
Просто тінь
Від себе колишньої.
Від тієї чаєчки.
Тінь її крила.
You were a woman once.
You loved to love.
You wanted to be held and caressed.
But now you are
a rock.
With your lips tight.
With your fists clenched.
Just a shadow
of your former self.
Of that seagull.
A shadow of its wing.
Звуки та шорохи
На прогулянці в лісі я чую звуки пострілів.
Зовсім близько
Майже поруч зі мною.
Я завмираю.
Ліве плече починає пульсувати.
Цю дзвінку кананаду
Я чую не вперше.
Минулого разу я негайно повернулась «додому»
В теплий затишок звуконепроникних стін та не виходила довго.
Сьогодні вперто іду далі
Назустріч своєму страхові.
Ліс закінчується і я бачу двох чоловіків нагорі найближчого будинку.
Вони стукають по металевих пластинах спеціальними молоточками.
Вони молоді та веселі.
Життя триває
І в Birelių Sodų
мабуть всі мешканці
вирішили
замінити дахи цієї весни.
Sounds and rustles
I hear shots when walking in the woods.
Very close.
Almost next to me.
I freeze in my tracks.
My left shoulder starts pulsating.
It’s not the first time
that I hear this rumbling cannonade.
Last time, I hurried back ‘home,’
into a warm comfort of soundproof walls,
and I did not go out for a while.
Today, I press ahead
toward my fear.
The forest ends, and I see two men on the roof of the nearest house.
They’re tapping on metal plates with special little hammers.
Young and cheerful.
Life goes on.
It seems like everyone
in Birelių Sodų
decided
to replace their roofs this spring.
Настрій
Артему (другу, який помер)
Хочеться лежати
Згаслим камінчиком
На дні найглибшого океану
Над тобою хвилі і течії
Над тобою кораблі та мартини
Над тобою війна.
А ти лежиш згорнувшись у вузлик
Підібгав ніжки під себе
І тихенько посміхаєшся
Бо вже все пройшло.
The Mood
To Artyom (a friend who died)
You want to lie down
As a small stone, extinguished
On the floor of the deepest ocean
Above you are waves and currents
Above you are ships and seagulls
Above you is war.
And you are cozily curled up
And smiling quietly
Because everything has already passed.
Translated from the Ukrainian by Elena Marinicheva
***
Я завжди мріяла про годівницю для пташок на моєму вікні.
Дерев‘яну, щоб розмалювати гуашевими фарбами з клеєм ПВА.
Спочатку не підходили вікна
На нове пластикове було важко зачепити мотузку.
Потім
Одну з годівничок зламав вітер,
Другу
Розтрощив сусідський хлопчисько,
А третя
Зникла разом з усім будинком.
Де тепер взимку їстимуть птахи?
***
I have always dreamed of a bird feeder on a window ledge.
A wooden one so I could paint on it with gouache and white glue.
At first, the windows did not fit.
It was hard to secure a rope on a new plastic window.
Then
the wind broke one of the feeders.
The neighbor’s kid
smashed the second one.
And the third feeder
vanished along with the entire house.
Where would birds get their food in winter?
©Lesia Synychenko
All poems are translated from the Ukrainian by Hanna Leliv
